Тілом – титан.
Голос ламкий, наче
дівчини стан.
В його переливах жила
осмута.
З-за сміху часом
було її чути.
То Малаги сонної гай цитриновий
пісню ткав.
То виходила з голосіннями
сіль морська.
Голос – Гомер сліпий,
як моря душа – гарячий,
в пітьму стікав, мов сік
мертвого помаранча.
JUAN BREVA
Juan Breva tenía
cuerpo de gigante
y voz de niña.
Nada como su trino.
Era la misma
pena cantando
detrás de una sonrisa.
Evoca los limonares
de Málaga la dormida,
y hay en su llanto dejos
de sal marina.
Como Homero cantó
ciego. Su voz tenía,
algo de mar sin luz
y naranja exprimida.
