я більше не можу називати тебе сонечком
чи котиком-ведмедиком-та іншим звірятком
тепер ти став моєю
картоплею
тією важкою працею
яку я мушу-мушу-мушу
мушу зробити
я маю посадити тебе
прийняти тебе в себе
і старанно удобрювати свою землю
косметикою-фітнесом-новими шмотками
бо тільки на добрій землі з тебе щось путнє може вирости
я маю весь час турбуватись
бігати-дивитись-прополювати
я маю травити колорадських жуків
отих наглих баб
яким лиш подавай чуже та старанно вирощене
я маю мерзнути і мучитись кожен раз викопуючи тебе
аби отримати цьогорічний неврожай
мізерні бульбочки уваги і ніжності
ти став моєю картоплею
і я жую тебе мов у студентській їдальні
недоварену і задубілу
я кажу собі – все
більше я не їстиму картоплі
від нині я на дієті
але ж у кожній дієті треба їсти овочі
а ти…
ти став моєю картоплею
і завтра я знову візьму порцію
сподіваючись
що ти нарешті скажеш:
будь моєю котлетою
