Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2631
Творів: 48065
Рецензій: 92815

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Огірки та квашена капуста

Медсестра Анестезія

© Yephrem Patsyukevitch, 01-10-2010
Полювання на янголів
1.

сяйнуло небесне світило
в далекім небеснім краю
піски, наче хвилі ходили
і душі співали в раю

життя про далекі обмани
де серце кипить на ножі
а я потопав у барханах
руками хапав міражі

та янголи наче стоноги
кусали мене за п’яту
не міг я позбути тривоги
не міг я забути про ту

що нині далеко на хмарі
заплетена в хор голосів
а тут херувимів потворних
в пісках мене натовп обсів

і став я знічев’я молитись
і кликати в небо до хмар
але не було вже їх видно в
стовковиську чорних почвар

і щоби душі не позбутись
вчинив я нечуваний гріх:
на гребені міддю окутий
я ідол зміїний воздвиг

2.
горіли рубінові очі
палала на сонці луска
і тілом гнучким і порочним
мій ідол манив і лякав

ховався я в тіні зміїній
і бачив напевне зблизька
як піниться, крапає, плине
по іклах отрута гірка

і голосом вітру співала
про щастя в обіймах своїх
і янгольська стала навала
і вереск у хмарах затих

її між палкими устами,
я бачив, з’явився і зник
дзвінкий і холодний, мов камінь,
роздвоєний злобно язик

і колом змію обступили
студені мої вороги
і мідні уста розчепились
і витяли їх до ноги

3.
мені постувати безплідно
переступ я не замолю:
небажаний став і нерідний
небесному королю

забрів я сюди випадково
у місто на краї землі
де зняли нестерпні окови
з мене твої ручки малі

імення твого я не знаю
красуне руда несвята
ти спрагу мою вгамувала
і влила отруту в уста

сяйнуло небесне світило
в далекім небеснім краю
дозволь обійму твоє тіло,
неначебто мідну змію.


***
1.
Ти дивишся в небо в задумі,
де кілька печаток висить.
Пливе хмаровиння до Руму
та сипле дощі через сита,
дрібні вересневі дощі...

Пирій твою землю здушив,
в осоті вмирає оселя,  
ти ж крутиш усе для душі
престолів тяжку каруселю.

Сповзають дощі по обличчю,
солоні гіркі слизняки.
Які тебе янголи кличуть,
чорти спокушають які?

2.
Вертають солдати з війни,
дівчата співають веселі:
ти в серці не можеш спинить
престолів тяжку каруселю.

Ти дивишся в небо крізь ями
червоних порожніх очниць,
де привиди, лярви та з’яви
в суворому строї черниць.

Довкілля набат сполошив...
Спалахують дзвони весільні.
А ти ж усе крутиш в душі
престолів тяжку каруселю.

Під баштами хлопці стоять
і мучать акордом гітари,
а ти все ідеш через гать
у зоряну мертву Скутару.

В обіймах зітхають коханки,
цілунків летять косяки,
а ти все блукаєш до ранку
і дивишся в небо з руки.

А гаті кривавій не видно
ні краю, ні дна, ні межі,
і гордого співу Обиди
спинити не можеш в душі.

3.
А здалеку плаче оратель,
і здалеку півень кричить,
що хтось поселився у хаті й
у вікнах несвітськи горить.

Що демон узяв твою хату
під зоряне чорне крило...
Що нібито землю крислату
вогненним стовпом обвело...

***
гуде між віт осінній доннер веттер
і листя рве і гонить дранґ нах ост.
я перейшов твій радасний погост
і час останні креслити привіти.

зарано. несподіваний фінал.
цю комбінацію ми не передбачали.
цей вітер наче ґрати криміналу.
і звідки взявся тотий кримінал?

аорту порвано. прогнив на серці шов.
і розчиняється цукеркою прозора
моя рука в несамовитих зорях.
останній бог од серця одійшов.

я світ ловив та світла не знайшов.
прогорклі хвилі нагло ворохобить
і янгол піднімає мідний хобот.
сурмити буде вшосте. ну то й шо?

і свідчу: вседержитель наче злодій
іде здіймаючи риданнє та плачі.
не бійся, за гріхи я заплачу  
тому завжди сприятлива погода.

я добре знаю смертницький звичай.
не з лепської зістрілися нагоди
з тобою, діду, ми, кудлобородий.
аж ходором заходить тихий рай.

яка смутна і невесела осінь
на простирадлі в пропасниці молитов...
що набазікав я і намолов...
немов останнній колос на покосі.

і гутен абенд надо мнов стоїть
і місяця кривавого мантачить.
в криниці не лишилося століть.
та це, їй -богу, ніц уже не значить.

***
Ці шпилі на зачорненім небі й
жовті башти чарованих міст...
Розсипається вітер на шепіт.
таємниці запише хроніст.

І не буде, крім слова, нічого,
що народження та кінець.
Тільки місяць чіплятиме рогом
алюмінєвий царський вінець.

Ті червоною бляхою вкриті,
мов скальповані, черепи.
Наші лиця, сльозами пориті,
наші руки, слухняні й німі  

їх ніколи ніхто не побачить.
Це палаюче злато шпилів,
жовті башти, і регіт собачий,
і приплив, і відплив, і приплив...

Череватий чортик на полиці
Дощить, як і дощило цілі дні.
Дорогу в місто застеля калюжа.
Біль головний у скронях наче ружа,
що пелюстки розпукує бліді.

І вірш лежить перлиною на дні
далекому, де тиск води нестерпний,
з якого серце в клітці грудей терпне й
очей ікринки вдавлює брудні.

Дощить, як і дощило цілі дні.
Атлантика тумани викидає
на берег, дошками застелений до краю,
де починається асфальту цілина.

Де в підземеллях мешкає розпука й
росте, спухаючи, неначе шампіньйон.
І дощ низьких сягає підвіконь;
і як змія, що випущена з лука,

летить метро близький кусати обрій,
що наче лікоть власний надвиса.
Ця ліхтарів цитринова яса...
Ми пропадемо в ній, неначе обри.

Бере мене сьогодні страх даремний.
все буде добре. Як новий автомобіль
у небо сонце викотить кататись.
Калюжа висохне. Зів’яне в скронях біль.
Й мене забуде супоросий гемон.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

Тамую жагу. Про Життєдайно

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© МosKaт., 02-10-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.80772399902344 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …