Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51599
Рецензій: 96027

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 25277, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.97.14.87')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія Цикл поезій

Старовинна собача пісня

© Yephrem Patsyukevitch, 12-09-2010
***
Коли у нічному борделі,
що пристрасним потом пропах,
здригаюсь в обіймах Аделі,
блукає під вікнами страх

із п’яним обличчям бриґанта,
чекаючи, поки засну,
щоб двері фанерні зірвати
і викрасти душу ясну.

Чого би лякав мене злодій?
Та я не зважаю на це,
і з криком у груди холодні
ховаю солоне лице.

Тому мене більше Адела
не любить уже, як було.
Тому в цю січневу хурделю
до церкви мене занесло.

Сміються дружки наді мною,
і скоса зорить панотець,
коли волоцюга із гною
до янгольських кличе сердець.

З лопатою я нерозлучний  
таланти ховаю в землі.
Все так. І мене це не мучить.
Слова мене мучать малі.

Поети   то грішна порода,
спасай мене мати свята  
шепочуть самі із болота
осквернені срібні уста.

***
Не мучай ся, друже Єгово,
що марно на світі живу,
не знаючи Божого слова.
"Годуємо всі ми черву

у прихистку нашім конечнім" -
чи цим турбуватись мені?
Не чув ти хіба як негречно
про мене кричала на дні

з веселого дому Адела
на радість моїм ворогам:
мовляв, я охлялий до діла й
кредиту не маю у дам.

Тривожить мене і немало
здоров'я мого гаманця:
бряжчало би в ньому, то я би
в багно не поклав би лиця.

Даремно ви, друзі, псуєте
вино на такі балачки:
усе це давно вже поету
повії сказали, які

на мене щось дуже сердиті
в невдалі останні часи.
"До ката, кричали, іди ти й
торчок одрубати проси,

бо віршами нам не заплатиш,
дивись-но, який легкобит!
Деліцій тобі не видати
у домі веселих кобєт."

Отак посрамили фіндюрки
сумнівну поетову честь.
Що зробиш, як в одязі дірка?
Діркам же тим числення несть.

Даремно сокочете турки.
За мною, як каже маман,
сумує Кирилівська дурка й
Лук'янівська плаче тюрма.

Та що з мене кесарю взяти,
спитайте себе накінець,
коли народити не здатен
розсічений мій гаманець

ні міді, ні срібла тим більше.
"Я душу продам за каденц -"
у книгу велику запише
нехай це Небесний Отець.

Здебільшого я відзначаю
набігом святенницький стан
у товаристві прочанок
і рідше суттєво - прочан.

Єгово, товаришу милий,
скоріше до дна допивай,
і знову ми дзбан перехилим
щоб хлюпнуло через край.

Цей світ - наполохана учта.
За дружбу та вірність я п'ю
і більше даремно не муч ти
безсмертную душу свою.

Баляда про часу скороминущі риски
Минуло кілька, начебто, хвилин  
і де Платон? Вже не кажу Єгова?
Часопис де, називаний “Основа”,
що тут же на ослінчику поклав?

Мене заскочив наглий часу плин.
У благоденственнім і мирнім пребиванні
неначе дон Жуан   на дону Ганну
я на життя глибкий дивився став  

і де вони, медові скиби тиші?
Реве та стогне гельзин океан.
Де маяв оксамит і цвів бакан
нога крокує в чоботі керзовім.

Мигнувши, зникло враз, і стало іншим,
скипівши, мов газирана вода.
Те, що було, здається, навсігда
змінилося зсередини й назовні.

Куди пливу на повені годин,
мов річкою спливаючі хлібчата?
Жінки довкола, де були дівчата.
Де кучері, там боса голова.

І стирлувалися слова слова слова
у скаженілім юрмищі поспільнім,
перетворилися дерева на вугілля й
смолисте сочиво   на стриманий бурштин.

***
о грай мені свій чарівний пасаж
бо наштиркну тебе на срібні ґралі.
мов парсіфаль шукав я був ґраалю
але натирив тільки б”єн де маж

мене ти надихаєш, мов Лукроза
а в ній без кантора співає став
жабами повний. сяду на порозі  
тебе знайшов. та краще б не шукав.

як пан Війон, я гнаний був і битий
тепер я тут, хоча бував і там
ти мелеш хвостиком і пацаєш копитом
а звідки воно взялося, мадам?

закинь у пічку книжку теорем  
і серед ночі, о годині третій
зіграй мені про свій сердечний щем
і суржиком заполнєнноє лєто


***
“Чого ти крутишся немов у спині шило”  
спитав мене учора Хворий Брат.
Я сам дивуюся, мене чи не сказило.
Пора тоді нам до кирилівських палат
рушати в супроводі янгола в халаті.

Шукав я вірш на тисячу карат  
а опинився в божевільній хаті.
Тепер у ній блукаю наздогад:
у роті колесо, важкі на вікнах ґрати,
пташки співають, хворі верещать.

Як та бджола у вулику дзеркальнім
хиляю тінню межи двох свічад.
Мені би звідси вирватись нагально,
та на порозі хтось невидний став
і душу палить, хвору та печальну.

Як рибами горить небесний став!
Життя мого квітучі теореми  
їх чорний ангел нагло спростував.
Війна супроти мене піднялася,
бо Господеві мій нестерпний вид,

І я стою простий, як дядя Вася.
І я стою простий, як дід Свирид.
Мене конечні сурми обсурмили
і став бридкий мені широкий світ,
і забуває нагло мене мила,  

а ти питаєш, чом я, Хворий Брат,
сяйних небес ненавиджу блават,
чом я кручусь, немов у спині шило...

***
Упала ніч, ажурна глиба  
коса в руці, а в другій том.
Чого ти давиш чорну либу?
Твоїм я ситий глевтяком.

Від нього тіло обважніло
і попрозоріло, мов лід,
яким узялась кожна жила
від уст твоїх і ласки від.

Найліпший друг мій, Ієгова,
на вухо днями прошептав:
Дарю хреста тобі соснового  
покинь її, залиш, остав...

Мене покорчила дрімота
близького пекла   тільки рот
римовану товче роботу
твоїх заради злих пещот.

Жагучий сон мене зминає
неначе м”якуш у руці,
і заступають, заступають
мене мерці мерці мерці...

Я пес твій панночко. Собака.
Я твій Бертран де Вентадорн.
Єгова, друг сердечний плакав,
як труйний запал не зборов.

І от за це   остуда, Ноче?
Ні змах коси, ні змах плаща?
Ажурні пальчики не хочуть
цілунка взяти, дать ляща?

Та я здригнусь, напевно, й мертвим
на знак погордливий, бо твій.
Тверезо з ями вийду й твердо,
спустивши очі, наче Вій.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

кілька слів не розтуляючи рота

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Ніка Новікова, 12-09-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.046274900436401 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати