Нескошений колір білого полотна
повз пересохлі ріки,
багато пройшли шляхів
По світлі холодних хвиль.
Рай це амфітеатр колишніх статуй
на місці вчорашнього ходіння.
Ти намазуєш біле білим
на білому картоні.
З-під приклеєних воріт
немає тебе в розлитій воді нічного човника.
По той бік велетнів
живуть вулики білих дерев.
По той бік ідеш...
А вона заспокоює.
Ти мовчиш,
Хочеш танцювати
бо чуєш порожній звук барабана.
Розтрощених храмів немає.
Не чути голоси полонянок
Повмирало все це.
Лиш подихи, помахи
коліс по кривим повікам
твого погаслого смолоскипа.
Не існує білих по білому
білим побілених,
тому що живеш ось тут.
