Закутавшись по носа в байдужість,
За чаєм
Чомусь тебе згадую.
Понуро смакую терпкий міраж самоти.
Як знайти в собі мужність,
Не знаю.
Встаю і знов падаю.
Пішла би від нього до тебе. Та нема куди йти.
***
Я зіткаю із букв
Полотно почуттів
І ним застелю домовину.
Мого серця стук -
З обездушених слів
І старої блідої світлини.
Я стиратиму межі,
Щоб знов креслити їх.
Світло в темряву вносить не буду.
Віддам, що належить.
Між аркушів вічно німих
Тебе я нарешті забуду.
***
Рядки лягають на папір...
Які абсурдні, а які пекучі!
Такий ти. Вір тобі, не вір.
Любити можеш - і замучить.
Рядки лягають на папір,
Зі сліз не зіткані, не вкриті болем.
Сьогодні я з тобою - дикий вир.
А з ним я буду завтра - тихим полем.
Рядки лягають на папір.
Навіщо - я даюся диву.
На вигляд мирна, у душі я звір.
Всі складнощі заввиграшки спростила.
