Ця вічна боротьба – пристрасті і духу,
Не раз заводить розум у тупик.
Дух хоче – не образити і муху,
Для пристрасті – життя є повний шик.
Їй хочеться багатсв, слави уволю,
Щоб увесь світ упав до наших ніг.
Ми вибираєм золота неволю,
Заради цього вбий, вкради – не гріх.
А духу хочеться прожити у молитві,
В гармонії любові й доброти,
Де перевага миру, а не битві,
Не срібло де, а райскії сади.
Двобій іде такий із покон віку.
Пройшли роки, століття в забуття.
Було і золота, й молитв... не знати ліку.
Не знає світ спокійного буття.
