Зима зі мною попрощалася спокійно,
З дахів будинків час від часу капала слізьми.
До зустрічі! Мені сказала ніжно, вільно,
За руку іншу жінку ти візьми.
А іншою була весна-дівчина,
Чарівна, вбрана в одяг з квітів.
Струнка, рум’яна і до божевілля так вродлива,
Такої іншої немає більше в світі.
До мене підійшла весняна королева,
Мене зігріла сонечком весняним.
В моєму серці розцвіла весна й богема,
Від дотику її в момент зробився п’яний.
В її очах я бачив відблиск сонця,
У вроді бачив чарівне кохання.
Відкрив для неї в серці я віконце,
Щоб зарядила на всі сто бажанням.
Бажанням жити і радіти всьому світу,
Любити всіх, кохати лиш одну,
І дарувати кожен день весняні квіти
Єдиній, що без неї я не можу.
