Синоптики брешуть. Напевне, найбільше за всіх.
Робота за фахом на всіх накладає печаті.
І попіл вулкану до болю нагадує сніг,
і пахнуть дощами заплакані смайли у чаті.
Охляле за зиму, повстало лібідо бліде -
сейсмічна активність гормонам дарує неспокій.
Коти на весь голос піарять котячий бордель,
котам верещати належиться, березень поки.
Жінкам купувати належить усмішки, взуття -
розписані клопоти всім у графі «що зробити».
І внутрішній голос бурчить, наче порохотяг,
і гупає в череп незгірше бейсбольної біти.
Стихія пильнує і смикає за мотузки.
Тримає у чорному тілі - на хлібі і шпротах.
І ти розумієш, годуючи звіра з руки:
Синоптики брешуть. Така в них невдячна робота.
