| © Ярослав, 17-04-2010
|
Звичайні кадри точно не для тебе,
І кроки містом зазвичай холодні і порожні.
Щодня проходиш нові квести,
Минаєш над землею ями повноводні.
Шукаєш ідеал краси, фігуру вічну,
Завмерлу в істині миттєвість, зорову модель.
І завжди зачиняєш чиюсь душу грішну,
Коли в останній раз на тебе погляд відведе...
Твоя невинна сутність в березневому пальто,
Із лезом у руці підступно ріже струни.
Твоя невинна сутність у мантії усім на зло,
Останній раз на долю розкидає руни...
Не знаєш точно, чим закінчиться твоя ця гра,
Не знаєш точно, де й на кого випаде трикутник.
Тримаєш кубок із напоєм вічним у руках,
Малюєш хрестиком, в повітрі, кожному свою фігуру...
Звичайні кадри, точно не для тебе,
Рука, в руці проколені тюляном очі.
Збираєш кадри у коробочку для себе,
Даруєш радість всім, та не собі... Не хочеш...
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
