Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2624
Творів: 47917
Рецензій: 92729

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Homo з дому

© Ra, 10-04-2010
Якби я прокинувся в шостій годині
Що вельми корисно ледачій людині
То встиг би за день я створити чимало
Не тільки для себе а й для загалу

Бо тому, дарують широкі дороги
Хто зранку чужі оббиває пороги,
Хто в універі зрання товчеться
Над іміджем власним в конвульсіях б’ється

Ну от я й підвівся опів на дев’яту
Бо сон вже відлинув й покинув палату
Хороми мої і почав норовити
Щоб тіло моє удома лишити

Накинути ковдру, слюнити подушку
Закрити віконця покривлену дужку
Душею у світ потойбічний злітати
Про щось надрозумне отам розпитати

Але сила волі – а у неї Є сила
Вона й не таких лінивих знесилить
За мене  вирішує – їду на пари
Натягую штибні шкарпетки і шкари

Футболку, сорочку, розтерзані джинси
Сумку, шнурочки, і плеєр, що висне
Без Ніцше концепцій а самодостатньо
Я мчу наче месник, мені недостатньо:

Повітря, любові, грошей на рахунку
Дівчат, вихідних і такого трафунку
Який так частенько зі мною стається
Колись на мені це таки відіб’ється

На моїй свободі і самоповазі
На шиї, хребті, у колінах і тазі
Волоссі, що певно таки посивіє
Мене доведуть і філософ здуріє

Всердині мене, противитись буде
Своїм силогізмом доб’є і занудить


На пари, на пари? Моя Альма Матер.
Що зможеш мені у майбутньому дати?

Лиш спогад про мою трикляту упертість
Й папірчик, яким неможливо підтертись
П’ять рочків на нашому п’ятім поверсі
Я їду на пари, та й їду не в мерсі

Я їду в Богдані, така це маршрутка
В куточок прийдеться забитися хутко
І мріяти, й шкіритись поки доїду
Бо потім від мрій не залишиться сліду

Ну от, я й приїхав, проїхав думками
Як люди живуть із такими дахами?
Які не тримаються власного плейсу
Дивлюся на риси самотнього фейсу

Й гадаю про Ніцше, про шлях надлюдини
Людина – канат, а це замість драбини
Канат, по якому повзуть віртуози
Які не полишать буденної прози

З якими прокинувся, в пижик сідаєш
Спілкуєшся, мучишся, хибиш, гуляєш
Яким дозволяєш в собі колупатись
Та ж може отой канат надірватись

Прочинюю двері до світлого залу
Тут досить життя, та повітря замало
Із криком гучним роззявлюю рота
Волаю до всіх як остання сволота:

«Людина – канат, людина – дорога
Для всесвіту нашого – іскорка вбога
Людина людині і бог і диявол
Це істина сива, це вартісна справа

Людина – це міст через річку незнану
Його перейти - це здобути пошану
Повагу не тих, хто спинивсь на мості
А вибраних, в кого й світанки святі.»




Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

Дуже гарно:)

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Аня, 10-04-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.66895413398743 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …