Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2521
Творів: 45473
Рецензій: 88999

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Містика

Сон - Дорога на Схід

© Катруся Степанка, 05-03-2010
Нікого навкруги - я і дорога.
Асвальт чистенький, рівненький мов лід.
Чужі ці береги. В душі тривога,
бо я іду далеко... аж, на Схід.

Мені назустріч йде священник Сходу,
одягнений в монаха християн.
Ні день, ні ніч. Не так, як в непогоду.
Не ранок, а ні вечір. Не туман.

Ось, три хлопчини, справа, при дорозі
лежать в грязюці темні і сумні.
Причин немає бути у тривозі,
але так шкода стало їх мені.

До мене ближній, протягнувши руку,
так слізно просить: „Порятуй мене”.
Він наймолодший. Терпить таку муку,
а серце каже: „Лихо не мине!”
Бо серцю страшно:„Ти тут згинеш з ними,
іди від них, не подавай руки.”
Дивитись важко. Як в біді покинеш?
Я подаю, хоч страх рве на куски.

Та миле це дитя змінилося відразу
і стало зле, з оскалом на лиці.
Не на життя – на смерть! Немов заразу,
в багно затягує кістками на руці.
Із його пазюрів висмикую свою.
Біжу назад. На Захід. До Слов’ян.
Кричу в надрив: „Слов’яни! - їх молю -
Слов’яни!” – бо спастись ніхто не може сам.

Яскраве світло. Білі, величаві -
це Новгорода, ні - Софії стіни.
Слов’ян набігло... вила деревяні
в руках, на захист рідної людини.

Київська Русь. На всіх сорочки білі.
Стоять на горбиках готові до двобою.
На право йду чомусь. Туди - де в повній Силі
сидить Святий з великою любов’ю.

Поглянула назад. Священник в самоті
стоїть, з надією чекає на дорозі,
а за спиною вряд, три хлопці молоді,
повстали з чорного йому у допомозі.
Три красеня всміхнулися лукаво
і геть пішли, всі повні перемоги,
а той мужчина, хоч іти цікаво,
лишився там, стояти на дорозі.

А я навколішках стою перед Святим.
Він в білім весь. Сидить на білім троні.
Навчання не в книжках, а в цім Святім.
Та ще не складала в молитві я долоні.

Він каже тихо: „Читай Літургію”.
А я не знаю навіть, що то є.
О, мені лихо, як же я це скрию?
Мовчу і ніби думаю своє.
Він знову каже: „Читай Літургію”.
Я, мов дитина – краще хитрувати,
то ж вибач, Княже, краще не почую,
а ніж я маю цей отвіт тримати.
До мене втретє: „Читай Літургію!”
Сказав вже строго, повний ще надії.
Склонилась врешті. Те пожну, що сію
і я кажу: „Не знаю Літургії”.

Піднявся вчитель. Йде. За ним темніє.
Лишилася і я на самоті.
Та думка-вітер: „Учи Літургію!” -
летіла від Святого в темноті.

Пройшли роки і був священник Сходу,
і та дорога, і три юнаки,
була любов, яка не знає броду
і Літургія - що спасіння на Віки.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

Чому не біблію

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
©  Володимир Сірий, 06-03-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.5878570079803 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …
«Сліпі убивці» вигаданих і справжніх світів
«Сліпий убивця» Марґарет Етвуд — приклад «шизофренічного» наративу, у якому один герой розпадається …