Мені якось здалося, що ти насправжній,
і ще здалося, що скресла крига.
Але ж я знаю, що все це неправда,
що не настане весною відлига.
Я так хотіла бути собою,
я так бажала згубити маску.
Та лише дісталася до точки збою,
до розпеченого тіла від праски.
Були часи, коли люди літали,
казали, що думають і не ховались.
Нестримно і чисто - просто кохали,
і за поцілунок натури не брали.
Я буду чекати не кращої долі,
я буду радіти приходу зими.
Коханий, що ж це за воля без самої волі?
Про що ж ми говорим, якщо вже німі?
