Ранок
(римована сповідь після ночі кохання)
Ніч відступила - ранок, тихий світанок: кілька годин вже по тому, в тілі смакуємо солодко втому.
Має потребу відкрити думки. Що відчувають чоловіки. Як безумно чекаємо ночі кохання, того єдиного разу. А потім в душі бій відчайдушний між почуттям і відразою. Сутність у нас вже така, хоч часто з`їдає нас самота, та дух полювання й досягання мети, все було в моєму житті, аж поки мені не зустрілася ТИ.
Тихо попрошу «Не злись»… Правда жорстока, та ти подивись… Повні води мої очі, в тебе пірнають зіниці. Нащо тобі це кажу, я не знаю? Але не вигадки це й не дурниці!
З легкою засмагою тіло… вночі так багато хотіла, змучилась вся. В постіль тебе заверну. Тихо промовиш: «Дай поспати хоч трішки…Ну-у-у!»
Солодкі сни мабуть снились тобі… та я не заснув, я бавився твоїм волоссям. Багато думок, ні одної про горе. Прокинешся ти від цілунку мого і мабуть підемо на море.
