Перл-пташино-сріблиста, поглянь на наш штетл,
що не вулиця, то глухий кут.
Відпливають з туманом над плесом ріки
синагога, крамнички, кіркут.
Ніч, костухи старої молодша сестра,
дивно денні міняє личини.
Херувимом ширя в небі Гіся-скрипаль,
напідпитку не без причини.
Він сьогодні нам фрейлехс заграв не один,
не одну пригубивши чашу,
і смичком замішавши мед і полин
на недолю і долю нашу.
І розкішна, як халка, бублейниця Рейзл,
містечкова каріатида,
нас вінчала на царство кульбаби вінком,
в крепдешинах рожевих сильфіда.
Голубице, давно вже відміряно нам
і сльози, і жаги, і дороги,
що потоком вогненним з Шеолом з'єдна
наших скромних осель пороги.
Та сьогодні вина є солодкий ковток
у спітнілих обіймах чаші...
Є і місяць, і зорі, й травневий букет.
Ти і я є у домі нашім...
