Коли моя сестра золотокоса,
То я тоді - Ізольда Білорука.
Роздам взуття і рушу боса
Розшукувать сестриччиного крука.
Він проведе мене до спальні
Онуків принца і принцеси:
На стінах, в рамочках вітальних,
Пожовклі вирізки із преси
Про Кая, Герду, всіх дотичних
До тої справи з люстром тролів.
Ще - випадкова - про античність,
Любов, вітрила, парасолю.
ІІ
Ти кажеш: "Літаки з Ітаки".
Я заперечую: "Трамваї
везуть весільні короваї,
та водіїв спиняють знаки.
То чорний кіт через дорогу,
а то - пророчий викрик крука.
Уже сусідка Пенелопа
на допомогу шле онука..."
Знов чую - "літаки з Ітаки".
Й собі підхоплюю: "Трамваї
везли нас до морського краю
рапанів бити в дні собаки,
вино на літери ділити,
плести купальник Аріадни,
у горах зібраним букетом
тобі оповідати зраду..."
