Вона заганяє мене
У віхолу стрімких помилок,
І не сила їй опиратися.
Вона, неначе тендітна інфузорія
Війками непомітно підкрадається
До ураженого кислотою серця.
Вона прорізує ясновидющі щілини
На місці темних очей,
Безсердечно обтинаюи
Невагому млість та вибуховий екстаз.
Витанцьовуючи на гейзері самосвідомості,
Вона залишається непомітною та невловимою.
Золотокрила сарна вертикальних скель серця –
Моя гордість.
