Завжди є той, хто люто рикне: “Фас!”
Знайдуться й ті, що рвуться фанатіло
зубами шарпати живе тремтяче тіло,
Впадаючи від смаку крові в сказ.
Їх так багато і у них – наказ!
Але Пастух своїх вівчарок знає.
Ягнят не кине на поталу злої зграї.
Тих мало, та вони помруть за нас...
...цей коротенький вірш народився на смерть Ганни Політковської і присвята стояла спочатку їй, але потім я ту присвяту зняла, бо насправді їх, охоронців стада, не так уже й мало - вбитих за їхню боротьбу.
