Лебідь білий на горі
Важко крила опустив
Поглядом шукав її.
Він кохану загубив.
Загубив десь на воді
Плавали вони там вдвох
А тепер на самоті
Лебідь під дощем промок.
Він гукав свою лебідку,
Плакав, голосно кричав,
Не почув від неї звістки,
Крила склав і вниз упав.
А лебідка під горою
Ранила своє крило
І зомлівши над водою
Не почула милого.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design