Дві дороги розходились в лісі,
Я не міг мандрувати двома,
Довго мучив себе на узбіччі,
Бо один – не підеш обома.
Перший шлях повертав у діброві,
Та мій вибір усе сколихнув:
Друга стежка, заросла травою.
Я на неї повільно звернув…
Мить ранкова – все топчу дорогу,
Може, я тут лиш перший пройшов?
Та відкинувши зайву тривогу,
Тільки сумніви нові знайшов.
Я не вернусь назад – задалеко,
Інший шлях не побачу в житті,
Мандрувати наосліп нелегко,
Бачу спомин зітхання в кінці.
Крізь дороги та ігри із часом,
Я не каюсь за втрачений час.
Вибір свій пронесу із цим шляхом,
А різниця – це весь результат.
