Тільки світ відбув потоп
І обсох лобатий,
Як одразу мудрий хлоп
Взявся римувати.
У натхненники обрав
Сад, кохання ,свічі…
І гамселив самвидав
По каміннях стрічних.
Згодом вже по черепках
Глиняних черкали ,
Ой, було у бідолах
Мороки чимало .
.
А як винайшли папір,
Перо і чорнило,
Вже поетів з отих пір
В трудах попустило.
А тепер і поготів,
Бо у монітори
Напливає море слів
В коротенькі пори.
Лиш одна і та біда
У отих поетів,
Що дубасить їх балда
Рими в туалеті.
