Стою на полустаночці
В квітчастім напівшалочці.
Повз мене пролітають поїзди,
А рейки так, як водиться,
Під горизонтом сходяться.
Де ж ви, роки дівочої весни?
Рефрен: Де ж ви, роки дівочої весни?
Жила, до праці звична я,
Дівчинонька фабричная,
Росла, як придорожняя трава.
На зло невідповідна я,
На доброту привітная,
І перед людом щира і права.
Рефрен: І перед людством з Богом я права.
А коліщата крутяться,
Сплітає нитка кружево.
Душа вирує весняним вогнем.
Роки – немов хурделиця,
Що сивиною стелеться,
До танців кличуть - тільки не мене.
Рефрен: До танців кличуть - тільки не мене.
Минуле не забудеться,
Що буде – те відбудеться.
Весна-таки минула – і давно.
То як же так і вийшло те
Шовками все, що вишите
Моєї долі ткане полотно.
Рефрен: Моєї долі чисте полотне.
Диви – йде звичайнісінька
Дівчинонька, як пісенька,
І скромниця не на свої роки.
Підходь - та не з опаскою,
Заглянь-но в очі з ласкою,
Відкриєш скарб, небачений ніким.
Рефрен: Відкриєш скарб, не вкрадений ніким.
Стою на полустаночці
В квітчастім напівшалочці,
Повз мене пролітають поїзди,
А рейки так, як водиться,
Під горизонтом сходяться.
Де ж ви, роки дівочої весни?
Рефрен: Де ж ви, роки дівочої весни?
*** ***** ***
Текст мовою оригіналу.
Стою на полустаночке
В цветастом полушалочке,
А мимо пролетают поезда.
А рельсы-то, как водится,
У горизонта сходятся.
Где ж вы, мои весенние года?
Жила, к труду привычная,
Девчоночка фабричная,
Росла, как придорожная трава.
На злобу неответная,
На доброту приветная,
Перед людьми и совестью права.
Колесики все кружатся,
Сплетает нитка кружево...
Душа полна весеннего огня.
А годы - как метелица,
Все сединою стелятся,
Плясать зовут, да только не меня.
Что было - не забудется,
Что будет - то и сбудется,
Да и весна минула уж давно.
Так как же это вышло-то,
Что все шелками вышито
Судьбы моей простое полотно.
Гляди, идет обычна
Девчоночка фабричная,
Среди подруг скромна не по годам.
А подойди-ка с ласкою
Да загляни-ка в глазки ей, -
Откроешь клад, какого не видал.
Стою на полустаночке
В цветастом полушалочке,
А мимо пролетают поезда.
А рельсы-то, как водится,
У горизонта сходятся.
Где ж вы, мои весенние года?..
*** ***** ***
