***
Дзвонив, що заїдеш. До тебе я вийду,
по сходах злечу у легенькім пальті
у лютий мороз. Я чекала з обіду...
( Чи більші чекання я мала в житті?)
Були випадково зачісані коси,
ажурна білизна і чорний капрон,
півголе плече у кофтинці накосу,
і тіні, і губи, і нігті у тон.
Нарешті дзвінок.
- Я взуваюсь, хвилину!
(І свято, і щастя – усе через край!)
Я в дверях уже, а з мобільного лине:
- Сьогодні зустрітись не вийде. Бувай.
