Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2606
Творів: 47426
Рецензій: 92247

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Цикл поезій

Слова, що навіяні флейтою...

© Олександра, 13-07-2009
Слова, що навіяні піснею,
Сміхом, натхненням – журливою.
Я ходила між тисячі літер
І блукала на острові світла.

…І знову звучала блок-флейта,
З червоного дерева зроблена,
І водила мене між пустелями,
Де сідає сонце натомлене.

А пустелею йшов караван,
І верблюди – то яхти пустелі,
А у яхтах люди розморені,
Спекою, жаром – досвідчені.

І ховалося сонце за обрієм,
І червоний пісок – як же гаряче,
І йшов караван – не розніжений
На розпаленій до біла стелі…

***
…І літали за обрієм ластівки.
Все кружляли й кружляли – ласкавії.
Я дивилась на них – непомічених,
Зустрічаючи сонце на березі.

Я лежала в піску поміж хвилями,
Коли сонце зійшло досить високо.
І ловила я посмішки холоду, -
З-під землі долинали що близенько.

І отак я лежала довгесенько
На березі моря – ранкового,
Милувала я посміхом холоду
Тіло, засмагле від спеки.

І побачила в небі я ластівку –
Тиху, горду, замріяну, -
Що летіла у сторону півночі,
Запаливши крилами небо.

Мати б крила!...

***
А  пісня пливла – майже марила –
Водою, хмарами, берегом.
І грала вже інша мелодія –
Отак зазвучала сопілка…

…Жив-був мураха-пастух,
Пробирався крізь джунглі він дикі,
За плечима носив він вантаж
Для родини своєї великої.

Було йому важко – маленькому,
Бо ніс він тягар – неподілений,
Та зникав так далеко в гущавині,
Що не видно тільця вже тендітного.

Прямував до рідні – незчисленної,
Несучи їм поживу – безцінную,
І поринав він до лісу глибокого, -
Усміхнений, гордий, мов скеля.

***
… «А у лісі був сміх,
А у лісі був галас», -
заспівала вже інша сопілка –
та й тихо так та ласкаво,
наче мати маленькій дитині…

…І було їх там Двоє – Він та Вона,
Вони ніжились в променях сили –
Ласкавої, літа ранкового, -
Променях щастя й надії.

І була там ранкова роса –
На траві, на ногах і на спинах,
І тримались за руки закохані,
Вдивляючись в небо тендітнеє.

Їм співали пташки – тихо-радісно,
Зустрічаючи світло щоденнеє,
Їх вітало сонечко лагідне,
У незвіданих просторах неба.

І лежали Вони у траві –
В траві високій, зеленій,
Що говорила із хмарами – дикими,
Як вогонь у закоханім серці.

***
…І засміявся день – натхненно й дзвінко,
І зажурилась ніч – у темнім полі,
А у пустелі просто неба
Свої акорди видавала
Знайома, старовинна флейта…

…Тут Художник малював
Світи незвідані й прекрасні.
Він просто неба пізнавав
Творіння сонця й неба – власні.

І пролітала над ним чайка –
Та на пустелею, нерівно,
І закружляла думка в небі –
Така яскрава і несміла.

І захопився тим Художник –
Лягли мазки на полотно,
Із тих мазків з’явився спокій –
Такий жаданий, як вино…

***
…І завирували виннії пари
Повітрям літнім променястим,
І понеслися крізь вітри
Спекотним світом оченястим.

Разів із зо два покружляли
І залетіли поміж хмари,
І випали дощем весняним
У лісу спокій тих галявин –
Туди, де квіточки ростуть,
І де пастух свої отари
Пасе дбайливо до нестями,
І де овечки його вірні
Під музику свого сатира
Кружляють в гордому танку…

І знову пісня обірвалася,
І задзвеніла у очах
Нова історія про далеч,
Яку в неслуханих піснях
Заграла флейта досконала.

***
…Було це у часи чарівні,
Коли сміливці і богині
Блукали поглядом в віках
І потрапляли в райський сад.

І жив-був хлопчик неслухняний, -
Він полюбляв казки про далеч,
І якось раз він заблукав
Поміж морів і скель чорнявих.

І втрапив в око йому хід –
Глибокий, темний, наче пекло,
Та не злякала його тінь
Вогнів тих адських, мук пекельних.

І ось хоробро він проник
У ті краї – просторі, дивні;
Де за мільйони днів, століть
Не зупинявся навіть вітер.

Вода, печера, дива певність,
Повітря, далеч неба свіжа,
Каміння тепла прохолода
І запах часу – манить серце.

І доторкнутися хлопчина
Тих стін священних – ой, боїться! –
І калатає дзвінко серце,
І відлунням калатають стіни.

Та врешті, доторк той відчувши,
Розквітла матінка-печера
І розповіла тому хлопцю
Про айсберг в морі невеселий.

Як він кружляв ночами й днями
І танув боязко щомиті,
Аж поки зовсім не розтанув
І розчинився в верховітті.

І став веселим тоді айсберг,
І сформував він вітер – стрімко,
Щоб з цього вітру ми почули
Ту дивну пісню – ГРАЄ ФЛЕЙТА…    

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

так тримать!!!!!!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Савур (а був колись Халва), 04-09-2009

Фантастична поезія.

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© , 14-07-2009

"Час виправляти помилки "

На цю рецензію користувачі залишили 6 відгуків
© , 14-07-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.125335931778 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …