Він вийшов із себе,
З пристойності на полювання.
Грабіжник зі стажем,
З козирним тузом в рукаві.
Дедалі нахабніший,
Часом олійний та хтивий,
А зранку бурхливий,
Як літом спекотним фонтан.
Засліплені очі, і руки,
Що здавна трясуться.
На штанях, затертих до дір,
Крихти хліба і бруд.
Він поруч стояв і насіння лузав,
А лушпиння
Кидав на залитий
Томатом і сонцем асфальт.
- Агов, покемони!
Беріться до справи хутчіше!
Хапайте дитину
І нумо її колисать,
Бо раптом проснеться й
Попросить, не дай Боже, хліба,
Тоді хоч-не-хоч, доведеться
Її годувать…
