То потім нас назвуть загарбниками,
Зараз ми лише миротворці –
Поціновувачі теплих країн,
Як теплих жіночих рук,
І річок, направлених у правильне русло,
І слів, накрадених у незнайомих народів
На хвилях радіо “Свобода”,
Серед зламаних лез,
Абстракцій, апробацій героїну,
І бряцання героїв головами об каміння.
Кров, яка все одно буде травою,
Хоч як не молись за спасіння.
Десь там – на батьківщині – вулиці,
Сплетені пальцями матерів,
І хоч як не молись...
Дитячі малюнки проступили на підошвах вояків
І ніякого сенсу у тому,
Що завтра тебе вже не буде.
І тільки сухе листя відчує вагу
Твого тіла.
І кров,
Та, яка не водиця...
