Пусті будинки роззявили вікна,
А з них стікає денна тінь.
І сонце розсипає щедрість літа
На коси трав, на руки домовин.
Усюди цвяхами забиті двері.
Ніхто не знає: що в хатах.
Феєрія літа розігрується надворі,
А у облуплених будинках дрімає жах.
Хто знає? Може там – трупи,
Лежать, де впали кілька років тому.
А на них валяються отруєні мухи
в той час, як рай впав в больову кому.
Рай - поза часом, поза смертю і гріхом.
Едем за дротом 30-тикілометрової зони.
Отруйне серце вбране металевим парканом,
А в запертих хатах плачуть ікони.
