Голод
кублиться в гортані.
Тільки,
начебто на святі,
Грошолупи
ходять п’яні –
Гаманці
грішми багаті.
А рідня снує:
Шануй-даруй чин чином!
Снує і дає
В папірці баранчину.
Біліші, ніж саван,
Із портфеля кінчики…
Підприємці завам
Пхають
червінчики.
Підприємець – добряга,
Гне за все прейскурант.
Кинув би
до тюряги
наш апарат.
З клубка нитку не зловиш.
Там,
де побуту днище,
Ходить
хабар побутовий,
Серце,
душу збруднивши.
Живе безробітний до понеділка –
Тяганина
на біржі у хай:
«Неси закусити, вистав горілку,
Жару-магару
дай!»
Для копійокпропотілих, -
Сором
від голоду
здох, -
Дівчата
робоче тіло
Майстрам
Віддають
у борг.
Щоби протиснутись нам
Крізь продажну армаду
І не коцюрбитися в судомі –
Бажано не хабарі громадити,
А хабарника брати за комір!
Мразь
Подступает
голод к гландам…
Только,
будто бы на пире,
ходит
взяточников банда,
кошельки порастопыря.
Родные
снуют:
- Ублажь да уважь-ка! –
Снуют
и суют
в бумажке барашка.
Белей, чем саван,
из портфеля кончики…
Частники
завам
суют червончики.
Частник добрый,
частник рад
бросить
в допры
наш аппарат.
Допру нить не выдавая,
там,
где быт
и где грызня,
ходит
взятка бытовая, –
сердце,
душу изгрязня.
Безработный
ждёт работку.
Волокита
с бирж рычит:
«Ставь закуску, выставь водку,
им
всучи
магарычи!»
Для копеек
пропотелых,
с голодухи
бросив
срам,
девушки
рабочье тело
взяткой
тычут мастерам.
Чтобы выбиться нам
сквозь продажную смрадь
из грязного быта
и вшивого –
давайте
не взятки брать,
а взяточника
брать за шиворот!
