Любі читачі!
Розміщую свою першу спробу перекладу поезії Сільвії Плат - не римованої, але - ритмованої і близької моєму серцю. Буду безмежно вдячна за коментарі і конструктивну критику (деякі моменти - вже із самої назви починаючи - мені самій здаються не вельми точними (самі розумієте, що голова йде обертом від неможливості одразу обрати "саме той" влучний варіант), тому без вас тут аж ніяк не обійтися...:) Критикуйте, редагуйте, пропонуйте... Я готова:)
Вдячна вам усім:)
Отож...
Люстро
Сільвія Плат
Я посріблене й точне. Не визнаю упереджень.
Що не побачу, ковтаю в ту ж мить.
Яким воно є, не присмачене любов’ю чи гидою.
Я не жорстоке – лишень правдиве –
Чотирикутне вічко божка.
Більшість часу я замислено споглядаю протилежну стіну.
Оцю-от рожеву, цятковану. Так довго вдивляюся в неї,
Що мислю частинкою серця. Хоч вона і зникає.
Мара облич і темряви час од часу стає між нами.
Нині я озеро. Над плесом схиляється жінка,
Шукаючи в ньому свою справдешню суть.
Затим повертається до зрадливого сяйва місяця чи свічок.
Я бачу й достовірно віддзеркалюю її спину.
Cльози і злети долонь стають мені нагородою.
Я багато важу для неї. Вона вертає знову і знову.
Саме її обличчя щоранку розсіює темряву.
Юним дівчатком потонула вона в мені, нині ж старіюча пані
Зринає до неї щоразу з моїх глибин, немов жахітна рибина.
Sylvia Plath
Mirror
I am silver and exact. I have no preconceptions.
Whatever I see, I swallow immediately.
Just as it is, unmisted by love or dislike
I am not cruel, only truthful –
The eye of a little god, four-cornered.
Most of the time I meditate on the opposite wall.
It is pink, with speckles. I have looked at it so long
I think it is a part of my heart. But it flickers.
Faces and darkness separate us over and over.
Now I am a lake. A woman bends over me.
Searching my reaches for what she really is.
Then she turns to those liars, the candles or the moon.
I see her back, and reflect it faithfully
She rewards me with tears and an agitation of hands.
I am important to her. She comes and goes.
Each morning it is her face that replaces the darkness.
In me she has drowned a young girl, and in me an old woman
Rises toward her day after day, like a terrible fish.
