На страснУ п`ятнИцю вітри, дідьками гонимі,
Сіротиння під вікном, та й по всій Вкраїні.
Свище лихо, ще й морозить, мабуть кара Божа,
Де ж та ненька "унікальна", хороша-пригожа.
Під церквами старі відьми, торгують завзято
Все винОвими сімкАми - п`ятниця їм свято,
Розгулялась вража сила - і нема рятунку,
Як у язвах вся Вкраїна - в юдиних цілунках.
Але знаймо, що недовго пути липкі плести
Різним нав`ям, опирякам хороводи вести.
Є надія, що Воскреслий, не згадає злого,
Простягне протуберанець з німба золотого.
Зазирне, ніби у очі, поглядом - до серця,
(Що йому не піддадуться - де є тії дверця?)
"Як прощу тебе, востаннє, - чи щось буде з того?"
"Винувата!", "Знаю...з миром
йди собі, небого!"
