О, скільки я мав би щасливих родин...
Якби не закони. Нелюдські - і баста.
Чому б не додати - хоча би один,
В якому писалось би, що я за ґазда.
Чи просто мужик - і для кожної свій.
А поки плейбой, то зникаю на тижні
В далеких поїздках на фурі новій,
Бо гроші в господах ніколи не лишні –
Синочків ростити та доньок кількох,
Дружинам – на туфлі, труси-макіяжі.
Я щедра людина, не жлоб і не лох -
То тіні наводять добродії вражі.
Я просто живу - як людина-бугай,
А міг би в гаремі дружин породнити,
Як їхній султан. Ким назвуть – то й нехай.
Проблема з останніх. Найперша – це діти...
