Ми їздимо волонтерами
Аби заморочити голову світу
Ніби ми бригада рятувальників.
А своя країна ніби оазис
На якому зранені сухі дерева,
Воду всю попито
І продовжено при новітній владі
Свято брежнівських трапез.
Ніяк не кинемо пити
Сидимо в сортирах
І співаємо,
Як гарно сьогодні жити стало
Ніби кури,
Які вірять хлібодающим господарям,
Вірним світилам
При цьому скептичне ставлення
До щонічного сідала,
Бо не бачимо те,
Що сподар сокиру
З вечора гострить...
Допомога іншим,
А своє далебі не турбує
У всіх будинки стоять на краях
Де розтривожені помости
А ми щасливі,
Що такими вмираємо,
Ми так існуєм!
14.05.2006 рік.
