Буває так, що ти опустиш руки,
І не лунає музика і спів,
То із собою я зазнав розлуки
І допомогу в ці дні не просив.
І навмання хотів піти я з дому,
Ніколи не знайти свого ключа,
Але я вірив, що здолаю втому,
Доки є світло і горітиме свіча.
І співу не могли від мене чути,
Мовчання є основою основ,
Та піснею мене як сколихнути,
Ніхто не зробить так, щоб я замовк.
Нехай вже днів не буде у достатку,
І кров холодна, наче сталь меча
Я сотий раз робитиму з початку,
Доки є світло і горітиме свіча.
