Як люди нормальні, у чергах до неї
Бувало, годинами навіть стояв -
Замовити фарби, оліфи чи клеї,
І хай відпускає обранка моя,
Найкраща з усіх робітниць магазину.
Чи знала вона про причину появ
Мене перед нею? Як знову зустріну,
Мабуть, поцікавлюсь – і хай відповість.
Та тільки боюсь налякати Фаїну -
Немов сарани, розплодилося скрізь
Отих наркоманів природі на подив…
І наче я з них - дрібнооптовий гість,
Який методично щоранку заходив
До неї у відділ... Та я не нюхач,
Що клеї з оліфами бовкав-розводив…
Не знаю, як бути – чи смійся, чи плач,
Бо в стані такому існую півроку -
В умовах своїх рефлексивних достач,
