Вони жили у повній згоді,
Без Неї Він був як без рук,
І Він казав Їй при нагоді,
Що вдячний за майстерний друк.
Він часто й довго сповідався,
Слова лягали на папір,
Складався вірш, роман писався,
В есе переплавлявся спір.
Вона була маленька й тиха,
Тримала безліч таємниць,
І не помітила, що лихо
Вповзло підступно до світлиць.
Те лихо- звалося Комп’ютер:
(процесор, клава і екран)....
Він швидко зміг Її забути,
Без болю і душевних ран.
Відживша річ – як порошинка,
І в цю сумну для неї мить,
Його Друкарочка- Машинка
Самотня у кладовці спить.
............................................
Таких друкарочок чимало
У діловодстві поміняли.
