Я був для неї усім…
Я був навіть тим, що було у її
найзаповітніших рожевих мріях…
Принц на білому коні? – Будь ласка!
Мільйон червоних троянд?– Ось вони!!
Безкінечність часу?…- Час…?
А що, взагалі, це таке???...
Для нас такого поняття не було.
Я був візком для тягарів
( свідомо ним себе робив )
Лише для того,щоб її існування
у цьому світі було приємнішим…
Було таким же безтурботним,
як життя метелика…
Хотів разом з нею ділити
безкраї простори Усесвіту ;
Разом з нею бачити
незнані кордони людських почуттів…
Я був для неї усім…
І через неї я став усім
і з “другої сторони медалі ”.
Я став її тягарем
і додатковими проблемами.
Я став “тихою помстою”, яка
непомітно йде за її тінню.
Я став тим, ким вона мене бачила…
Заради неї я змінив свій колір.
І зорі повернув на небо.
І перли кинув я у море. –
Зробив усе заради неї…
Для неї я був усім.
А тим, ким я не був – я став!
