>
> Якби все починалося з табула раси,
> А не з того сліпоокого цуценяти
> Яке втопилося, де бульби часу
> Роздрібнюють круги,
> Розчавлюють принади
> Долі нерозумної –
> Вона не знає що діється
> Вона обіймає тебе наймання,
> Вона чекає відповіді
> Та запитання аж піняться:
> Чому не зараз?
> Чому не моя?
> Волосся вітру посивіло і опадає
> Падолистом серед весни,
> На випалені вуста.
> І кожен день неоправдані
> Краплі ковтає,
> А на порозі замерзає самота –
> Згорнута в клубок.
> Посиніли квіти –
> Пелюстки жадібно
> Шукають відродження.
> Набридає весь час
> Життю хворіти,
> Бо хочеться бути оправданим
> На справжнє ім’я помножено.
> 19.04.06 р.
