В холодну ніч один посеред степу
Я біля ватри, скорчившись, дрімав.
Вогонь пригас... Та, попри цю халепу,
Мене зненацька регіт розібрав.
Ти, сірий попеле, у поспіху, мов злодій,
Заволочив багаття без сліду.
Та знаю я – живе вогонь на споді!
Під крепом твоїм жар я віднайду!
Нехай табун похмурих буднів сірих,
На душу ліг, мов жужелиці пласт -
Палає в серці впертий пломінь віри.
Незримий він… та все ж таки не згас!
Обговорення і коментарі до перекладу - тут: http://gak.com.ua/creatives/2/11030
оригінал
Халоднай ноччу я ў шырокім, цёмным полі
Каля огнішча лёг і сціхнуў у паўсьне.
Агонь усё слабеў... урэшці знік паволі...
І ўраз зрабілося вясёла неяк мне!..
Хай, шэры попел, ты агнішчэ ўсё сабою
Ў нядоўгі час здалеў, як рызаю, пакрыць,—
Я ведаю, што там агонь дрыжыць пад ёю,
Я ведаю, што там чырвоны жар гарыць...
Хай чэрэда гадзін панурых, нудных, шэрых,
Як попел, на душу мне клалася ўвесь час,
Хаваючы сабой агонь гарачы веры, —
Хай не відаць яго... а ўсё-ж ткі ён не згас!
