Затягує мене в свої обійми сповідь
про всіх залюблених і недолюблених жінок.
Захоплює мене вар'ятська провидь
мого ума незлічених казок.
Вони розповідаліся коханим
й не дуже, але менше з тим...
Я був теплом їх лагідно гортаним,
я був рабом і паном театральних прим.
Ми з ними рідко засинали разом.
Вони мені не довіряли свою постіль.
Мені доводілось чадним труїтись газом,
щоб бути з ними хоч дві ночі поспіль.
Заживши слави псевдосамовбиві,
я мав любитися, наслідуючи взірці.
Танатос
Поринувши у життєдайну кроговерть,
у нетрі часу нестрімкого плину,
запитуєш небесну цю оберть:
"Чому до смерті все життя я лину?"
Чому померлих більше я ціную,
ніж тих, що поряд, ніж оцих, живих?
Чи ж я шукав життєву путь такую?
Чи пережить мені усіх своїх
і рідних, і близьких не доведеться?
Чи згину я у водооберті думок?
Але ж в житті завжди про смерть ідеться,
коли до горла до мого комок
підкочено страхіттям невідомим.
Комок той полишає тіло нерухомим.
