Коли серед усіх ти тяму маєш
А інші хором кажуть: винен ти,
Коли довіру ти собі плекаєш
Та іншим сумніватися даси.
Коли чекаєш довго і невтомно
То гомін брехунів ти геть не чуй,
З тебе глузують – не чини тотожньо
Їх вибач, але дуже не мудруй.
Коли ти мрієш, мріям не віддайся,
Коли міркуєш, думка – не мета.
Падінням й успіхом не переймайся,
Різниці поміж ними бо нема.
Коли ти терпиш, як твій вислів сильно
Шахрай якийсь для дурнів спростував,
Чи намагаєшся життя розбите
Владнати, але все ж не поладнав:
Коли досягнення зібравши в купу,
Ти ризикуєш, але все заклав,
І все програв, і вилітаєш в дупу,
І словом не згадавши, що втрачав.
Коли зусиллям серця, духу й тіла
Ти йдеш, хоча немає сил іти,
Рушай, бодай все тіло заніміло,
І тільки Воля спонукає "Йди!".
Коли у натовпі сумління маєш,
Серед царів не розгубив чуття,
Від друзів, ворогів образ не знаєш,
Тебе шанують, та без співчуття.
Як зробиш ти хвилину сподівання
Секундами, що мають сенс життя,
Земля твоя і все її надбання,
Бо ти Людина – це твоє ім’я!
