Мiсто,неначе пiсля чуми
Смiється i свободою
Упивається
В загиджених кабаках
На засмальцьованих
Лавах
А я десь поза колом
Загального шалу
Десь мiж Хрещатиком
та Подолом
Дряпаюся на найвищi схили
Аби хоч краєм ока
Побачити морськi хвилi
Стомлена вiд порожнiх вокзалiв
Та кинутих квiтiв
Божеволiю вiд крику
Сповiщаючи про загальне
Пробудження сновидiнь
Що досi оминали
Мої нiчнi мiстерiї
Лихоманкою зминали
Картини пастельної Праги
Культурної спраги
Зашкалом бутафорiї
Повнi вулицi мого мiста
Де панує вiчна чума
Посуха,що виснажує
Твої груди
I Київ мiй вже не борониться
Гей,басурмани!Ворог ваш
Вже ледь-ледь дихає,кривиться
В муках та агонiї
Та пародiї
На минувшу велич
