Мого зітхання струн протічних,
Ловлю у серці ніжний дар,
Злегка підіймусь до хмар,
До хмар високих і одвічних.
Пробуджу душу, змочу серце,
Проткну незграбний крик струни,
Проллю на руки кров із перцем,
Не буду я чекать весни.
Прилине промінь від світання,
Розбудить чашу моїх снів,
Мені забракне крихти слів,
Щоб принести тобі кохання.
Струмком навколишніх вогнів,
Проникну в чашу твоїх снів,
Прийду до тебе лиш поклич,
Прийду, коханий, я ж не в звич,
Я ніжна птаха в час зітхання,
Яка несе тобі кохання.
