Хай інші там книги пишуть. І навіть
нехай гримить їхня слава із веж найвищих стодзвонно.
Я книг писати не вмію і зовсім не прагну слави -
сервус, Мадонно.
Не дбаю про їхню спокійну та променисту долю,
і не для мене сонце, ані природи лоно.
Для мене - лиш ніч і вітер, та хміль алкоголю, -
сервус, Мадонно.
Інші були до мене, інші будуть потому,
життя - воно споконвічне, поборює смерть невтомно.
І все це - мов сон химерний, що верзеться дурному,
сервус, Мадонно.
Для тебе, що сяєш у строї з латаття і свіжих лілій,
квітів мого дитинства, чисто і безборонно,
росою руки обмивши, сплітаю вінок невмілий, -
сервус, Мадонно.
Не погордуй вінком тим поета - пройдисвіта, гнуса,
знає мене поліція і борзописців гроно.
А ти - моя мати й кохана, а ти - моя муза, -
сервус, Мадонно!
