Вже повернулась жовтоока осінь.
І небо, втомлене, позиркує униз.
І серце відчайдушно щастя просить.
Дощ за вікном? Чи очі повні сліз?
Лишилося два кроки до поразки.
А постіль тепла – й пахне вже не мною.
Ти не сказав мені всього відразу,
Так і пройшовши осінь стороною.
Зима не бариться – додому поспішає.
В полоні літа стало тоскно їй.
Прийде. Роздягнеться. І вип’є чашку чаю.
Й засне в холодній постілі моїй.
17-18.09.05
