| © Суботяк Наталя, 25-09-2008
|
Сталася ця оказа,
В місті Станіславі.
Одна файна молодиця,
В бусик лізе жваво.
А у неї аж дві сумки,
Та ще й кошелинка,
І на неї кинув оком,
Огрядний мужчинка.
«Прошу, пані, допоможу
Вам тримать торбинку», -
Та й подумав собі стиха:
«Може дать візикту?»
Дала пані потримати
Одну із торбинок
А пан каже: «Ваші очі,
Наче намистинки.»
Та на одній із зупинок,
Люди потиснули,
І десь нашу, любу паню,
В інший кут запхнули.
Та нічого, дума хитро,
Ніде їй не діться,
Бо у мене ж її сумка,
Є чим зачепиться
Я поможу їй донести
До дому торбинку,
А за це вона запросить,
На малу гостинку.
Покрутився, повертівся,
Щось не видно пані,
Та нічого в мене торба,
А ми не в Канаді.
Наші жінки все шанують,
Там якісь наїдки?
Ой та що, це – невторопа, -
Що ж це везла тітка?
І лушпиння і коробки,
І всякі огризки...
Звідки знати, небораці,
Що то - недоїдки.
А що та я молодиця,
Ніж сість у автобус,
Несла сміття викидати,
Ось у чому фокус.
Любі хлопці, обережно,
Якщо залицятись,
То уважно і так ґречно,
Щоби не нарватись.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
