

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	826
Творів:	12453
Рецензій:	19253

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Вірш

Чи все-таки - втеча?

© Ганна Осадко, 31-08-2008
Насип мені, осене, золота в руки...подай: копійку, людину, і небо прозоре, і віру, і парків останню – тому що жовтневу – офіру (пращали-прощались – аж димом просмалена шкіра) – і спалене листя. І спомином спалений рай. А ти ще заграй. На сопілці, на гілці, чи на гітарі байдужій – то байдуже врешті на чому, бо літо у комі, та ми ще поставимо кому, бо втома важка, як наплічник, бо знову не вдома, і голос твій голий – не голос, а сива луна. І місяць-господар, і глід що кривавить, і гнів, і глина господня під мудрими пальцями кличе: “Зліпи їм подвійно – йому і для неї – обличчя, Чотири руки (дві жіночих і пару мужичих) Нехай обнімаються вічно. І душі богів Вдихни у личини – наповни вином порожнечу...” І буде що буде. Півтіні та яблунька та. …І медом солодким напоїть його золота. …А він золотій запечатає сіллю вуста. А потім... вигнання із Раю? Чи все-таки – втеча? Бо – вибір. Бо воля. Бо попіл. Бо мовчки ідемо. Бо сто журавлів перекреслили небо – і осінь Заплутує вітром – чи вірою – сиве волосся. І досі ворожить: збулося... а це – не збулося. І досі тривожить – цей спалений запах Едему.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.0102620124817 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Чи все-таки - втеча?

Читьє від Ганнусі