Відпусти почуття, відпусти й не тікай,
А з захоплених мрій завари чорний чай
І розбав його запахом смутку:
Мов гілля молоде, до знемоги тонкий.
Кришталева вода - то ядро тих надій,
Що у серці збиваються в грудку.
Відпусти почуття, хай буяють вони,
Не веди їх на розстріл, не став до стіни,
Де принишкла надія остання.
Хай вогонь не згасає від черствості днів,
І лунає густий, концентрований спів,
Поховай на узбіччі мовчання.
Відпусти почуття, доторкнись до життя,
До одвічного криги та жару злиття,
Там і спокій, і рев буревіїв.
Серед променів моря візьми лиш один,
Хай у серці живе й проливається він
На заплутану стежку до мрії.
