

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	806
Творів:	12213
Рецензій:	18788

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Вірш

***

© Жан, 04-08-2008
І люди мені невідомі повільно з’єднають руки, І я така ж невідома сяду до них за стіл. Попустить хвилинно скроні старе відчуття розлуки, Я тут і я зараз, колись і не в цьому сні. Я прийду і стану за спиною Себе, на рамена - руки Поставлю, була я нестримною. А леви, як сиві круки, Так довго довго старілись І врешті пішли помирати У небо, камінні ангели Злетіли – нас не шукати. І люди мені невідомі тримають в лещатах руки, Сплітають з пальцями пальці, свічки, і я, наче, труна. Тисне, тисне на скроні старе відчуття розлуки, Поховано тут, у мені, до болю знайоме ім’я. Я стану у себе за спиною, Схилюсь і шепну на вушко: «Не бійся, все це нестримано, Хоч ти як надбита кружка, Хоч ти як шматочок вічності, Що так боїться минути». Напишу на білому аркуші «І ти минеш», так вже бути, І станемо разом за спиною у неї, у тої іншої, напишемо білою глиною, «І ти минеш, так вже бути»
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.0106601715088 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

***

Будь ласка...