

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	806
Творів:	12211
Рецензій:	18780

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Поезії

Ти зранку мене розбудиш...

© Тата, 31-07-2008
Ти зранку мене розбудиш, чи пошкодуєш - й будити не будеш, лиш цьомкнеш стиха в щоку. Я стала стара і сварлива, я стала дурна і розумна, я стала така, щоб ти кохав мене саме таку. Життя проминає, мов вечір напоєний п’янко млостю. Життя проминає. Одні лиш з тобою лишаємось ми. Накриєш холодні плечі затишком легкої ковдри, спокоєм свого всесвіту, миром своєї пітьми. Я не навчилася видути кулю з рідкого скла, кожна моя сходиночка виявилась семиступною. Милий, коханий, рідний мій, що таке наші плинності, де і яка хвилина тут передреклася згубою? Де залишаєм позаду ми чари палкої юності? де догоряють спогадом хиткі наші мости? Рідний, єдиний, милий мій! Хочу заснути навіки я. - Вкрий мене теплою ковдрою і, прошу, не буди…
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00967907905579 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Ти зранку мене розбудиш...

Добудились...