

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	806
Творів:	12214
Рецензій:	18790

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Поезії

Без назви

© Тата, 10-07-2008
Різні люди, тіла сусідні і слова не доходять цілі. – ми ж хотіли суцільно вкрити мармеладом серця свої… знову сонце встає, і завтра встане сонце і вийде. Знову. Я не вірю в нову промову про своє безкошмарне майбутнє, про льодяники і цукерки, і про ніжну любов сніжну на віях твоїх. Я не вірю. Я вию, ніби вирвані жили повернулись «потроєним щастям» - виплести кокон собі чи ні? – викувати зі сталі?! – вирізати з ялини?! Я не загину! Чуєш? – я виживу. Просто на зло годинникам і свічкам. Хай догорає фітиль, хай стрілку сіпає тяжко, послухай, піде надія – прийде розтяжка, прийде розуміння банальне про ідеальне, про світ чужоземців, в якім ми спотворені тіні покривлених душ – різні люди, тіла сусідні. Ми сліпці, ми незрячі… Пробач мені… Просто пробач мені. Два чужаки на дорозі життя. У різні боки націлені стріли, Ті, що не вміли знайти те, що згубили. Просто окремі люди, Холодні як зброя. Ні! Не єдина душа! – їх двоє!…
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Viktoria Jichova, 10-07-2008

[ Без назви ]
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ---------------------------, 10-07-2008

Згенеровано за 0.0102980136871 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Без назви

[ Без назви ]

[ Без назви ]